Собор св. Юра.

Передо мною сніг біліє

Вежа Корнякта - Домініканський костел (Львів)

"І сонце гляне - рай та й годі!"

Карпати

Тайна Вечеря

Різдво Христове

Літо в Польщі

Зимове мереживо

Місячна ніч

Барви дністра

Хризантеми

Білий бузок

тернопільський замок

Коні зіркові

Передосінній день

Теплі промені

Вечірнє сонце річку золотить

За сонцем хмаронька пливе

Засніжило

Маки червоні

Лілії

Сонячні ромашки

Багряні Карпати

Зима біла

Захід сонця

Коні мої коні.

....Козак сидить на кобзі грає.

Майдан....

Карпати веселкові

Вишні

Яблука

Сонячна георгіна

Квіти Очиток

Буря

Порив вітру

Ранок в лісі

Барви Струсова

Снігурі

Веселкова весна

В зеніті літа

Холодна зима

Золотиста осінь

Тривожне сяйво

Живу, малюю, мрію

Тернополянин Богдан Федорів вміє побачити красу навіть у звичайних речах, не кажучи вже про велич і чарівність матінки-природи.

Усвідомлюючи, що краса дерев і квітів скороминуча, митець щоразу фіксує її на полотні і таким чином доносить до інших людей. 

Вирішив стати художником

Богдан Федорів  народився 30 квітня 1956 року в с. Криве Козівського району Тернопільської області. Закінчив місцеву школу в 1971 році. Професійний художник, адже навчався у Львівському училещі декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша у 1972-1976 роках (викладачі Т. Драган, Б. Сумішевський) Саме там він зумів розвинути свій дар до малювання, що проявився у ньго ще у шкільні роки.

На уроках образотворчого мистецтва вчитель помітив, що він гарно справляюся із завданням, До того ж йому дуже подобалося малювати.

Невдовзі здібний учень спрямував своє вміння на оформлення шкільних стінгазет. Вже тоді він вирішив, що в майбутньому неодмінно стане художником. Батьки не заперечували. Вони обоє підтримали вибір свого сина.

Разом з татом повезли документи у Львівське училище декоративно-прикладного мистецтва, Розглядаючи витвори студентів, батькові чомусь найбільше сподобалися роботи представників факультету “Кераміка”. В результаті Богдан навчався саме на цьому факультеті.

Львів вразив Богдана Федоріва своїми музеями та картинною галереєю. Бажання постійно щось творити власноруч викликала особлива мистецька аура, що панує в цьому місті. Так минули студентські роки.

Працював оформлювачем

Після закінчення училища молодого художника направили на роботу аж у Казахстан. Працював художником на фарфоровому заводі в місті Капчагай Алма-Атинської області. Звідти у 1976 році Богдана Федоріва призвали до армії. Служив у сухопутних військах у Казахстані. Вміння малювати допомогло і тут. Дізнавшись про професію новобранця, начальство одразу ж направило його у солдатський клуб. Там Богдан Федорів оформляв усе, що було потрібно для полку. В армії він частенько малював портрети солдатів та їхніх дівчат, Та все ж його вабили пейзажі.

Відслуживши два роки (1976-1978), пан Богдан повернувся на Батьківщину. У 1978 році влаштувався художником-оформлювачем у Тернопільському художньо-оформлювальному комбінаті, де працював аж до розпаду Радянського Союзу.

 На комбінаті було цікаво, адже тут  робили не лише відповідні замовлення, а й мали можливість виставляти власні картини на різних виставках. Це дозволяло показати професійний ріст художника.

Після персональної виставки на комбінаті Богдану Федоріву присвоїли вищу творчу кваліфікацію.

У ті часи він побував на мистецьких пленерах у Карпатах. Двотижневе творче відрядження дали йому з комбінату навесні та восени. В результаті художник привіз два цикли робіт - “Весняні Карпати” (1983р.) та “Золота осінь у горах” (1984р). Картини митця експонувалися на виставці у колишньому кінотеатрі “Комсомолець” (нині молодіжний центр “Червона рута” 

Переміг чотирьох архітекторів

Коли Україна здобула незалежність, Богдан Федорів став вільним художником і почав шукати замовлення самостійно. Щоб забезпечити сім’ю, подався на заробітки до Португалії. Протягом 1999-2000рр. працював на будовах, проте все ж привіз із цієї країни кілька творчих робіт.

Його як художника дуже вразила зміна краєвидів, Типаж людей теж змінився, тому він просто не міг не зафіксувати це все на полотні, хоч у Португалії часу на творчість йому дуже бракувало.

Повернувшись додому, Богдан Федорів знову шукав можливість заробити гроші. Кілька разів їздив на роботу в Москву. Саме там він проявив себе не лише як художник, який оформляє інтер’єри та екстер’єри, а ще і як архітектор. В 2010 році у Москві втілив у життя свій власний проект прив'язки до будинку-скляне накриття площею 100 метрів квадратних. 

- Цікаво, що перш ніж збудувати цю прив’язку до будинку, замовник організував конкурс, - Свої проекти, окрім Богдана, пропонували три архітектори з Мінська та один із Москви. Було дуже приємно дізнатися, що замовнику сподобався саме його  проект, незважаючи на те, що він не професійний архітектор. Прив’язку до будинку робили два місяці. Вона вийшла ажурною й повітряною, завдяки поєднанню скла та металу.

Малює те, що вразило
Пан Федорів разом із кількома художниками працював у Польщі,(2009р.), неподалік Дубліна. Малювали місцеві краєвиди . Картину “Місячна ніч”(2008р.) художник написав під враженням від побаченого після повені на Дністрі.

Він з другом були поблизу Заліщиків, неподалік села Печорна. Повінь уже спала і захотілося подивитися на її наслідки. Оглядаючи берег, художника зачарував мальовничий краєвид цього села. Так з'явилася картина "Місячна ніч".

Богдан Федорів зазвичай пише нові полотна під враженнями від побаченого. Йому досить угледіти щось цікаве, щоб потім намалювати це.

Одного зимового холодного ранку, коли сонце щойно почнало сходити, його увагу привернули снігурі, які ніби самі просилися на полотно.

Окрім пейзажів Богдан Федорів дуже любить малювати квіти й плоди на деревах. Цікаво, що квіти, зображені ним, це переважно ті, що ростуть на його дачі.

 Їх вони вирощують разом із дружиною Тетяною. Найбільше подобається пора цвітіння. А оскільки природна краса скороминуча, художник намагається зберегти її, зафіксувавши на полотні. Словом, що красиве, те й малює.
Їздив на мистецькі пленери у м. Заліщики 2007, 2008 рр. та с. Струсів 2008, 2014 рр. Приймав участь у мистецькому проекті "Мамай єднає Україну" 2015р. і відзначений диплом. За свою творчу діяльність мав п'ять персональних виставок (1984,1986,1987,1990,2010рр.) З 2004 р. розписує храми у селах Тернопільщини. Твори зберігаються у приватних колекціях в Україні й за кордоном.

Перший критик - дружина

Першим глядачем і критиком робіт пана Федоріва є його дружина Тетяна. За фахом вона бухгалтер, та все ж має хороший смак і любить мистецтво, тому до її порад художник завжди дослухається.

30 серпня минуло 35 років із дня весілля. За весь цей час Тетяна із розумінням ставиться до професії художник. Більше того, дружина завжди підтримує його і стимулює до творчості.

У подружжя Федорівих є дві дорослі доньки - Наталя та Світлана. Вони подарували своїм батькам п'ятьох внуків - Анастасію, Анжеліку, Тетяну, Давида та Анютку.